ДИТЯЧІ СТРАХИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

/Files/images/i.jpeg

Страх – це емоція, що виникає в результаті загрози небезпеки, в ситуації невизначеності та загрози життю. Дитячі страхи – це звичайне явище для дитячого розвитку. Вони мають важливе значення для дитини.
Кожен страх, або вид страху з’являється тільки у певному віці, тобто у кожного віку є специфічні страхи, які у разі нормального розвитку з часом зникають.
Так для першого року життя основним страхом є відсутність позитивного стимулювання. В цьому віці повинно бути багато позитивної стимуляції усіх сенсорних процесів. Як вважають деякі психологи, до року багато любові не буває.
Другий та третій роки життя – сипарація від матері, після трьох років немає травми розлучення з матір’ю, тому пропонується віддавати дитину до дитячого садочка.
Від трьох до п’яти років – вік емоційного наповнення «Я» дитини. Часто зустрічається тріада страхів: самотність, темрява і фантастичні істоти. Страхи будуть зафіксовані тоді, якщо батьки будуть лякати малюка («закрию в темній кімнаті», «залишишся один»).
Провідним страхом старшого дошкільного віку є страх смерті.
Отже, дитячі страхи, як один із видів вікових, це «здорові страхи» які є необхідним елементом розвитку особистості дитини. Позитивним може бути тільки короткоплинний вплив страху, тобто, якщо страх переживався у формі емоції, а не у формі почуття. Дорослому слід тримати під контролем ці страхи з метою попередження розвитку їх патологічних видів.
Страх, який діє тривалий час спотворює емоційно-вольову сферу дитини, має негативний вплив на різні структурні компоненти особистості. Так, наявність у переживаннях особистості почуття страху знижує самооцінку та рівень домагань особистості, негативно впливає на ціннісні орієнтації, справляє негативний вплив на формування уявлень, переконань, звичок, тобто, в цілому негативно впливає на формування спрямованості особистості. Переживання почуття страху особистістю гальмує розвиток усіх її психічних процесів, у тому числі й пізнавальних. Страх загальмовує розвиток здібностей і навіть блокує їх, також страх негативно впливає на формування рис та інтеграцію характеру.
Практичні психологи у закладах освіти здійснюють психопрофілактику та психокорекцію страхів у дітей. Але перш ніж розпочати допомагати дітям долати страхи, необхідно з’ясувати, до яких конкретно страхів вони схильні.
Основною метою психокорекції страху є зменшення його, а не знищення і для цього потрібно виробити у дитини засоби саморегуляції. Які ж існують засоби боротьби зі страхами, це:
— підвищення самооцінки дитини (спільна з дорослим розповідь, казка навчить дитину висловлювати свій страх. І навіть якщо дитина приписує його не собі, а вигаданому героєві, то це допоможе позбутися емоційного напруження внутрішнього переживання і певною мірою заспокоїть;
— малювання страху (за допомогою малювання вдається усунути страхи, що виникають в уяві дитини, а також страхи, засновані на реальних подіях);
— релаксаційні ігри та вправи та різні види психотерапії: пісочної, ігрової, арттерапії ( під час використання гри для подолання страху психотерапевтичний механізм полягає в зміні ролей, коли дорослий, який не боїться майже нічого в житті, та дитина, яка відчуває страхи, поводяться протилежним чином).
Існують інші методи боротьби зі страхом, але методи дуже індивідуальні, які одним дітям принесуть користь, а іншим – зашкодять.
Висновок. Ставлення до страхів повинно бути без зайвого неспокою і фіксації, читання моралі, засудження та покарання. Потрібно і самим дорослим (батькам та вихователям) самокритично поставити собі запитання: які страхи ми переживали в дитинстві, чого ми боїмося зараз? Загальні страхи повинні усуватися спільними зусиллями, певними заходами, грою, що допомагає подолати страх. Зважитися допомогти дітям позбавитися від страху – це означає взяти активну участь в їхньому житті. Але активність не означає постійну можливість втручатися в особисте життя дітей. Основний чинник, що перешкоджає позбавленню дітей від страхів, — неблагополучний нервово-психічний стан батьків і конфлікти в сім’ї. В цьому випадку необхідною є попередня допомога сім’ї в цілому, тільки після цього має сенс проведення психокорекції на подолання страхів у дитини
Кiлькiсть переглядiв: 91

Коментарi