Законодавче забезпечення дитинства

Дитинство — найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки лю­дина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить не тільки доля кожної конкретної дитини, а й розвиток суспільства в цілому.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацію Об'єднаних Націй.

З часу ратифікації Конвенції про права дитини Украї­на значно просунулася як на шляху вдосконалення нор­мативно-правової бази, покликаної забезпечити вико­нання положень Конвенції ООН про права дитини, так і в справі забезпечення цих прав на практиці.

Найголовніший закон — Конституція України — га­рантує рівність у правах дітей незалежно від походжен­ня, а також від того, народилися вони в шлюбі чи ні. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом Утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.

На основі Конституції прийнято низку законів та підзаконних актів, які можна поділити на кілька груп.

ПЕРША ГРУПА

Закони та підзаконні акти,

спрямовані на охорону основних прав дитини

До них можна віднести Закон України "Про охорону дитинства" (26 квітня 2001 року). Він визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і покликаний забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановивши основні заса­ди державної політики в цій сфері. Уперше в Історії на­ціонального законодавства в цьому Законі введено по­ложення, яке забороняє тілесні покарання дітей у родині.

Закон України "Про сприяння соціальному станов­ленню та розвитку молоді в Україні" (23 березня 2003 року). Цей нормативний документ визначає загальні за­сади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та роз­витку молодих громадян України в інтересах особистос­ті, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціаль­ного становлення та розвитку молоді.

Закон України "Про охорону здоров'я" (19 листо­пада 1992 року) визначає правові, організаційні, еконо­мічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регу­лює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності, довголітнього активного життя громадян, усунення чинників шкідливого впливу на їхнє здоров'я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми і мо­лоддю" (21 червня 2001 року) визначає організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молодцю.

Закон України "Про громадянство України" (18 січня 2001 року) відповідно до Конституції визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його на­буття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадян­ства України.

Закони "Про дошкільну освіту" (11 липня 2001 року), "Про загальну середню освіту" (ІЗ травня 1999 року), "Про позашкільну освіту" (22 червня 2000 року) визначають правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи освіти, яка забезпе­чує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, до­сягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педа­гогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демо­кратичного правового суспільства в Україні.

Закон України "Про об'єднання громадян" (16 черв­ня 1992 року) згідно з яким право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим "Загальною декларацією прав людини" і гарантується Конституцією та законодавством України.

Закон "Про молодіжні та дитячі громадські органі­зації" (13 травня 1999 року) визначає особливості орга­нізаційних, правових засад утворення І роботи молодіж­них І дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їхньої діяльності.

Закон України "Про біженців" (21 червня 2001 ро­ку) установлює державні гарантії захисту біженців, зок­рема дітей — членів сімей біженців та дітей, розлучених Із сім'єю.

Указом Президента затверджено від 18.01. 1996 ро­ку Національну програму "Діти України" — комплекс­ний документ, в якому відповідно до положень Конвен­ції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрями державної політики стосов­но дітей та закони щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03. 08. 2000 р. "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства" сприяє реалізації державної полі­тики у сфері охорони дитинства, забезпечує координа­цію дій у розв'язанні питань, пов'язаних із життєзабез­печенням та розвитком дітей, залученням їх до участі у політичному, культурному й духовному становленні держави.

ДРУГА ГРУПА

Нормативно-правові акти в сфері сімейних відносин стосовно охорони прав дітей

Це насамперед "Цивільний кодекс України" від 16.01. 2003 р., який визначає правоздатність, дієздатність громадян, які не досягли 18 років, "Житловий кодекс" від 30.06.1983 р. регулює захист прав дитини на житло, "Сімейний кодекс" (набрав чинності з 1 січня 2003 ро­ку) визначає засади шлюбу, особисті немайнові і майно­ві права та обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'яз­ків батьків і дітей.

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (21 листопада 1992 року) встановлює відповід­но до Конституції України гарантований державою рі­вень матеріальної підтримки сімей з дітьми через на­дання грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріо­ритету державної підтримки сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам" (16 січня 2000 року) гарантує дітям зазначеної категорії права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Держав­ного бюджету України та соціальну захищеність їх шля­хом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" (15 листопада 2001 року) визначає правові та ор­ганізаційні основи запобігання насильству в сім'ї, орга­ни та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання.

Постанова Верховної Ради України "Про Концеп­цію державної сімейної політики" від 17 вересня 1999 року визначає шляхи розв'язання однієї з найважливі­ших загальносуспільних проблем України — стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рів­ня, створення соціально-економічних, політичних, орга­нізаційних, правових умов та гарантій для життєвого виз­начення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості, починаючи з дитячого віку. Ця Постанова ґрунтується на визнанні пріоритету сім'ї у житті демокра­тичного суспільства, її важливої ролі у гуманістичному ви­хованні підростаючого покоління.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей". Постанова Кабінету Міністрів про Програму "Українська родина" від 14.03.2001 р. За­ходи, розроблені в них, спрямовані на поліпшення ста­новища сім'ї, демографічної та соціальної ситуації в кра­їні і розраховані до 2005 року.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, мо­лоддю та сім'ями".

Турботу держави про дітей-сиріт підкріплено цілим рядом урядових документів, зокрема Постановами Кабі­нету Міністрів України від 5 квітня 1994 року "Про по­ліпшення виховання, навчання та соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків", від З0 бе­резня 1996 року "Про питання Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України".

Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року "Про затвердження порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам та здійснення кон­тролю за умовами їх проживання у сім'ях усинови­телів", Указ Президента України від 17 січня 2002 року "Про Міжвідомчу комісію з питань усиновлення іно­земцями дітей, які є громадянами України".

Постанови Кабінету Міністрів України "Про затверд­ження положення про дитячий будинок сімейного ти­пу" та "Про затвердження положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002 року продиктовані турботою про дітей-сиріт, їх соціальний захист.

ТРЕТЯ ГРУПА

Нормативно-правові акти щодо захисту трудових прав дітей

Конвенція про мінімальний вік допуску дітей до ро­боти в сільському господарстві.

Конвенція про мінімальний вік прийому на роботу.

Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з ме­тою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах.

Конвенція про заборону нічної праці дітей та підлітків.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкід­ливими й небезпечними умовами праці, на яких за­бороняється застосування праці неповнолітніх".

ЧЕТВЕРТА ГРУПА

Нормативно-правові акти щодо запобігання правопорушенням та злочинності серед неповнолітніх

Закон України "Про органи і служби у справах не­повнолітніх та спеціальні установи для неповноліт­ніх" (24 січня 1995 року).

Згідно з Конституцією України та Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справі неповнолітніх та спеціальних установ для неповноліт­ніх, на які покладається здійснення соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не до­сягли вісімнадцятирічного віку.

Укази Президента України "Про комплексну про­граму профілактики злочинності на 2001-2005 ро­ки", "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень се­ред дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві" від 18.03.1998 р. "Про додаткові заходи щодо запо­бігання дитячій бездоглядності" від 13 листопада 2001 року.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про притулок для неповнолітніх" спрямована на боротьбу з безпри­тульністю дітей і підлітків.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про створен­ня кримінальної міліції у справах неповнолітніх", яка враховує особливості відповідальності неповнолітніх за вчинення адміністративних та кримінальних правопо­рушень. Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів і конвенцій, спрямованих на запобігання торгівлі людьми.

Завдяки заходам, спрямованим на боротьбу з підліт­ковою злочинністю, вжитим в Україні, в останні роки на­мітилася тенденція до зменшення кількості злочинів, ско­єних неповнолітніми .Підвищено увагу Уряду України до раціонального роз­поділу ресурсів та бюджетних асигнувань в інтересах реалізації програм для дітей. В Україні, де мешкають представники понад 110 на­ціональностей і народностей, посилено увагу до забез­печення конституційних гарантій рівності у правах і волях незалежно від расового чи етнічного походження, мови та національно-культурних особливостей. В Укра­їні, зокрема, функціонує 2000 російськомовних шкіл, 98 румунських, 68 угорських, 11 кримськотатарських.

Безумовно, за 11 років держава значно вдосконали­ла нормативно-правову базу, але визнаємо, що необхід­но й надалі нарощувати зусилля щодо поліпшення ста­новища дітей, подолання негативних явищ та убогості, які, на жаль, ще мають місце у нашій державі.

Ми всі разом маємо подбати, щоб дитина знала свої права та вміла ними користуватися.

Кiлькiсть переглядiв: 35

Коментарi